ƒопов≥дь.

Уѕро пророблену роботу серед украњнських нац≥онал≥ст≥в на територ≥њ —тал≥нськоњ област≥ з 14 листопаду 1941 р. ѕо 5 вересн¤ 1943 рокуФ.

„ерез 5-6 дн≥в п≥сл¤ зан¤тт¤ н≥мц¤ми м≥ста —талино, у м≥сто прињхала група 10-12 чолов≥к украњнських нац≥онал≥ст≥в, п≥д кер≥вництвом Ѕолгарського ¬олодимира ќлександровича ,- 27 рок≥в, украњнець, син украњнського ем≥гранта, останн≥м часом проживавшего в ѕраз≥ ≥ Ѕерл≥н≥.

≤нш≥ 2 чолов≥к, по пр≥звищах ≥ ≥менам не знаю.

« прибулоњ групи частина влаштувалас¤ на роботу в пол≥ц≥ю частина працювала перекладачами, а де¤к≥ вињхали в райони: ћаринки, ћар≥уполь,  раматорськ, √ришино ≥ √орл≥вку.

 ер≥вник ус≥Їњ ц≥Їњ групи Ѕолгарський, по ¤ким те розум≥нн¤х центра працювали в ћарьинском район≥, у посад≥ ≥нспектора шк≥л народного утворенн¤ по ћарьинскому район≥.

„ерез ¤кийсь час (приблизно через м≥с¤ць) особисто Ѕолгарський, на квартир≥ ‘омичева ƒмитра ћатв≥йовича, 43 рока, украњнець, доцент ≥ндустр≥ального ≥нституту кафедри орган≥чноњ х≥м≥њ; у присутност≥ –адечука (≥мен≥ ≥ по батьков≥ не знаю) ≥ «инченко (≥мен≥  по батьков≥ не знаю) прињхавших разом з Ѕолгатским, ≥ завжди супроводжували Ѕолгарського, куди б в≥н не йшов, доклав нам-

Уўо майже у вс≥х районах —тал≥нськоњ област≥ нами орган≥зован≥ групи ќ”Ќ. ¬лада в районах в основному знаходитьс¤ в руках украњнц≥в ≥, що т≥льки в —талино в кер≥вництва областю й управою знаход¤тьс¤ не наш≥ людиФ.

ѕ≥зн≥ше, у розмов≥ з Ѕолгарським з'¤сувалос¤, що найдужча група ќ”Ќ орган≥зована в √орл≥вц≥, п≥д кер≥вництвом ректора √орловской газети У”крањнський ƒонбасФ пр≥звище не знаю до складу, ¤кий входило 40-50 чолов≥к ≥. ¤к п≥зн≥ше ¤ дов≥давс¤ в≥д „айко (≥мен≥ ≥ по батьков≥ не знаю) приехавшего другою парт≥Їю з «ах≥дноњ ”крањни, що в √орл≥вц≥ було орган≥зовано торговельне кооперативне товариство, на чол≥ ¤кого сто¤ли украњнськ≥ нац≥онал≥сти, ”часник≥в √орловского п≥дп≥лл¤ ”Ќ ѕ мен≥ дов≥датис¤ не представилос¤ возможнвым.

Ќа т≥м же нарад≥ Ѕолгарський багато говорив про ћар≥упольську групу ” ѕ, до складу ¤коњ за його словами входило 200-300 чолов≥к, керував ц≥Їю групою спочатку колишн≥й член центральноњ ради —тасюк ћикола.

ѕро д≥¤льност≥ ћар≥упольськоњ √рупи ”Ќѕ Ѕолгарський пов≥домив мен≥, що в ћар≥уполю орган≥зована УѕросвитаФ з в≥дд≥лами: а) ≥сторичний, б) музичний в) драматичний, г) л≥тературний, д) кройки ≥ шитт¤. ” ц≥ в≥дд≥ли було вовлечено, за його словами, близько 500 чолов≥к член≥в УѕросвитыФ. ’арактерно, що Ѕолгарський недовольству¤ роботою ”Ќѕ у м≥ст≥ —талино пов≥домив. ўо в ћар≥уполю, ус¤ 51 школа украњн≥зован≥, а у ¬ас у такому м≥ст≥ т≥льки 2 украњнськ≥ школи ≥, що вчител≥ м≥ста ћар≥упол¤ ≥ району по украњн≥зац≥њ шк≥л ≥ навчальних пос≥бник≥в проводитьс¤ велика робота

ѕ≥зн≥ше, у зв'¤зку з арештом —тасюка й ≥нших (пр≥звища мен≥ не в≥дом≥) ћар≥упольською групою керував ¤кийсь √етьманец (≥мен≥ ≥ по батьков≥ не знаю), ¤ких або автоб≥ограф≥чних даних про нього не маю. ” кер≥вництва ”Ќѕ по ћар≥упольському район≥, по день утеч≥ н≥мецьких загарбник≥в з м≥ста сто¤в √етьманец.  уди √етьманец з ким ≥ п≥шов у зв'¤зку з вступом частин „ервоноњ јрм≥њ в м≥сто ћар≥уполь, мен≥ нев≥домо.

 р≥м того, що говорив Ѕолгарський про √орловской ≥ ћар≥упольський групах ”Ќѕ, в≥н також у кратцах сказав, що в √ришино („ервоноарм≥йський район) орган≥зована група ”Ќѕ чисельн≥стю в 15-20 чолов≥к. ѕ≥зн≥ше стало в≥домо в≥д —вечинского (про ¤ке ¤ зупинюс¤ нижче), що кер≥вником √ришенской групи ”Ќѕ був ¤кийсь якубович ”севолод (по батьков≥ не знаю), украњнець, уродженець села ѕетровки ƒн≥пропетровськоњ област≥, утворенн¤ вище, що пост≥йно проживаЇ в √ришино, де ≥ працював до приходу н≥мц≥в викладачем у ¤кийсь сельхозшколе, а з приходом н≥мц≥в був призначений бургом≥стром √ришинского району.

 ≥лька сл≥в про якубовиче. Ѕургом≥стром √ришинского району якубович проробив ≥з дн¤ окупац≥њ м≥ста по липень м≥с¤ць 1943 року, у липн≥ м≥с¤ц≥ 1943 року якубович був арештований гестапо за обвинуваченн¤м у нац≥онал≥зм≥ й утримувавс¤ в ¤комусь табор≥ гестапо на територ≥њ м≥ста —талино. ѕро арешт якубовича мен≥ говорив ѕередерий (л≥дер ќ”Ќ, про ¤ке пов≥домлю нижче) Ц що гестапо не розташовуЇ, серйозними матер≥алами по його справ≥, ≥ в≥н буде в найближч≥ дн≥ з-п≥д стражи зв≥льнений. јле якубовича все-таки не випустили, ¤к говорив мен≥ ѕередерий, ≥ ¤ його бачила 4 IX-1943 року в числ≥ ≥нших арештованих, шедших п≥д конвоЇм у таб≥р, розташований на завод≥ є114. „лен≥в √ришинской групи ”Ќѕ ≥ ≥нших кер≥вних ос≥б њхньоњ групи ¤ не знаю.

ѕро ћар≥упольську групу ”Ќѕ ≥  раматорськоњ, ¤ких або подробиць Ѕолгарський тод≥ не сказав, а ¤к мен≥ стало в≥домо п≥зн≥ше, ћар≥упольською групою спочатку керував сам Ѕолгарський, а п≥зн≥ше “елепа ≥ «инченко-(≥мена ≥ по батьков≥ не знаю). ” ћар≥упольськ≥й груп≥ нараховувалос¤ близько 30 чолов≥к член≥в ”Ќѕ, з ¤ких ¤ не знаю жодного, але пам'¤таю, що особливо лестно Ѕолгарський ≥ ≥нш≥ в≥дзивалис¤ про ¤когось директора ћарьинской —Ў.

ѕро  раматорську групу ”Ќѕ знаю в≥д —вечинского, що там працювало багато прињхали галичан, (пр≥звища й ≥нш≥ дан≥ про них не установив) ¤ким удалос¤ орган≥зувати з м≥сцевих жител≥в дуже сильну групу украњнських нац≥онал≥ст≥в, чисельн≥стю понад 100 чолов≥к. „лен≥в групи ”Ќѕ по  раматорськов≥ ¤ не знаю.

як- те в бес≥д≥ —вечинский мен≥ розпов≥в, що в задачу  раматорськоњ ”Ќѕ у в≥дм≥нност≥ в≥д ≥нших груп район≥в, входить робота серед украњнських партизан≥в, що д≥¤ли в ямомском ≥  расно-Ћиманском районах, —тал≥нськ≥й област≥. —уть роботи з партизанами зводилас¤ до того, щоб довести необх≥дн≥сть вести боротьбу ¤к з н≥мц¤ми, так ≥ з –ад¤нською ¬ладою. ƒл¤ аг≥тац≥йноњ роботи серед партизан≥в у  раматорську групу ”Ќѕ неодноразово направл¤лис¤ спец≥ально видан≥й ≥ видрукуван≥ в друкарн≥ лист≥вки. «м≥ст лист≥вок зводилос¤ приблизно до наступного:

Уƒо консол≥дац≥њ власних нац≥ональних сил, припинити безглузду в≥йну на даному етап≥, н≥бито на користь ћосковського ≥мпер≥ал≥зму;- розходитес¤ по будинках у тепл≥ квартири до своњх родин ≥ оч≥куйте закликуФ.

Ћист≥вка зак≥нчувалас¤ такими словами:

У“ак здраствуЇ в≥льна в≥льна ”крањна. “ак здраствують в≥льн≥ народи, зв≥льнен≥ в≥д н≥мецького ≥ московського ≥мпер≥ал≥змуФ.

ѕ≥зн≥ше по цьому питанню видавалис¤ так≥ лист≥вки п≥дп≥льним центром ”Ќѕ, але вже з пр¤мим закликом боротьби на два фронти, п≥д гаслом:

У√еть √≥тлера ≥ геть —тал≥наФ.

10-15 листопаду 1941 року до мене з'¤вивс¤ ‘омичев ƒмитро ћатв≥йович ≥ сказав, що йому Ѕолгарський ≥ «инченко запропонували створити групу украњнц≥в, що бажають вз¤ти активну участь по в≥дродженню украњнськоњ нац≥њ. ѕриблизно 20 листопаду в х≥м≥чн≥й лаборатор≥њ ≥ндустр≥ального ≥нституту в≥дбулис¤ збори, на ¤кому кр≥м мене були присутн≥: ‘омичев ƒмитро ћатв≥йович колишн≥й член парт≥њ, за даними дружини убитий н≥мц¤ми в ѕетропавл≥вськ район≥, ƒн≥пропетровськ≥й област≥, «инченко; –адечук;  овалевский, що був редактор Уƒонецького в≥сникаФ Ћозовский Ц доцент —тал≥нського ≤ндустр≥ального ≥нституту; √ладкий ¬олодимир ѕетрович - доцент —тал≥нського ≤ндустр≥ального ≥нституту, при н≥мц¤х працював ¤к пом≥чника головного ≥нженера доцент —тал≥нського металург≥йного заводу. ¬ињхав за завданн¤м центра ”Ќѕ у  рив≥й –≥г; ѕриходько (колишн≥й учитель Ц мовознавець, одн≥Їњ з≥ —Ў м≥ста —талино), проживав по 4-й л≥н≥њ в м≥ст≥ —талино, у даний час проживаЇ там же; ≥ –акитный Ц колишн≥й старший лаборант професора  оровчавского —тал≥нського ≥ндустр≥ального ≥нституту.

Ќа ц≥й нарад≥ Ѕолгарський зробив допов≥дь про стан нац≥ональноњ роботи ≥ задач≥ украњнських нац≥онал≥ст≥в. ѕриблизно допов≥дь зводилас¤ до ≥нформац≥њ про существований два напр¤мки, очолюваних ћ≥рошником ≥ Ѕандерою, про розгром украњнського ур¤ду у Ћьвов≥ ≥ демонстрац≥¤х протесту в √аличин≥ проти цього заходу √≥тлера.

” середин≥ своЇ допов≥д≥ Ѕолгарський виставив гасло:

Ући украњнц≥ повинн≥ дати в≥дчути н≥мц¤м, що ми 45-милионный народ, з ¤ким треба вважатис¤Ф. ” розвиток цього гасла Ѕолгарський давав своњ директиви, що зводилис¤ до наступного.

1.                       Ќа ”крањн≥ вс≥ кер≥вн≥ посади посади повинн≥ бути зайн¤т≥ украњнц¤ми.

2.                       Ќин≥шн≥ кер≥вн≥ органи ми повинн≥ перем≥нити ≥ на њхнЇ м≥сце поставити украњнських нац≥онал≥ст≥в. ƒл¤ ц≥Їњ мети ми повинн≥ з≥брати компрометуюч≥ матер≥али проти кер≥вник≥в управи м≥ста —талино ≥ цими матер≥алами довести н≥мецькому командуванню, що м≥сцевий апарат складаЇтьс¤ з колишн≥х рад¤нських актив≥ст≥в, комун≥ст≥в ≥ т.п.

3.                       « цим матер≥алом, група з 3-4 чолов≥к повинна була з'¤витис¤ з Ѕолгалским у фельдкомендатуру, з ¤ким Ѕолгарський мав т≥сний зв'¤зок ≥ документально довести необх≥дн≥сть зм≥ни кер≥вництва м≥ськоњ управи ≥ њњ в≥дд≥л≥в, а також обласних орган≥зац≥й.

Ќа цьому нарада була зак≥нчена ≥ вс≥ роз≥йшлис¤ по свом м≥сц¤х проживанн¤ ≥ роботи, у такий спос≥б п≥сл¤ цього приступили до виконанн¤ отриманих указ≥вок в≥д Ѕолгарського.

ƒл¤ подитоживанн¤м результат≥в роботи попередньоњ наради, приблизно через 3 або 4 дн≥ була скликано друга нарада, що в≥дбулос¤ в прим≥щенн≥ кафедри х≥м≥њ медичного ≥нституту (I л≥н≥¤, 69). Ќа цьому нарада були присутн≥ теже особи, що ≥ на першому ≥ знову прибулий ¤кийсь  рутько (≥мен≥ ≥ по батьков≥ не знаю), що був учитель ф≥зики —тал≥нського металург≥йного техн≥куму, навесн≥ 1942 року центра, що убув по завданню, ”Ќѕ у  ињвську область до родич≥в дружини, - де була обрана ком≥с≥¤ з 3 чолов≥к, персонально: Ѕолгарський, «инченко ≥  овалевский. ÷¤ ком≥с≥¤ п≥шла у фельдкомендатуру ≥ з'¤вилас¤ в≥дт≥л¤ через 3 години з такою в≥дпов≥ддю, що оголосив Ѕолгарський: - що з≥бран≥ матер≥али заслуговують на увагу, але реформа апарата управи й обласних орган≥зац≥й буде зроблена п≥сл¤ прињзду з  иЇва прац≥вник≥в украњнського центрального апарата, що за словами Ѕолгарського була створена в  иЇв≥ н≥мц¤ми з украњнц≥в.

Ќа другу нараду, ¤к ¤ п≥сл¤ дов≥давс¤ кр≥м присутн≥х запрошувалис¤ Ѕелоконь (≥мен≥ ≥ по батьков≥ не знаю), до окупац≥њ м≥ста працював викладачем у —тал≥нському пед≥нститут≥ ≥ ¤комусь письменнику Ѕондаренко (≥нших даних про нього немаЇ), але вони обоЇ по нев≥домих причинах не з'¤вилис¤. Ѕелоконь ≥ Ѕондаренко, н≥бито з н≥мц¤ми не евакуювалис¤ ≥ в даний час проживають десь у м≥ст≥ —талино.

ѕ≥сл¤ цього ¤ мав ще двох зустр≥чей з Ѕолгарським, де в приватн≥й бес≥д≥ на квартир≥ ‘омичева в≥н почав доводити мен≥ про те, що н≥мц≥ наш≥ вороги ≥ ми повинн≥ досить обережно довести украњнц¤м, що –ади це вороги є1, а н≥мц≥ вороги є2. ” √аличине в цьому переконалис¤, а у ¬ас тут потр≥бно велика аг≥тац≥йна робота.

” даний момент потр≥бно показати украњнському населенню, що н≥мц≥ Ї такими ж ворогами украњнськоњ нац≥њ, ¤к ≥ –ади ≥ що пол≥тика ћ≥рошника (активна допомога н≥мц¤м) Ї помилковому ≥ зрадницькою у в≥дношенн≥ украњнського народу.

÷≥ тези у в≥дношенн≥ необх≥дност≥ боротьби з н≥мц¤ми ¤ вважав (погоджений ≥з Ўимко) використовувати дл¤ своњх ц≥лей ≥ з цього моменту ¤ намагавс¤ вв≥йти в актив ”Ќѕ.

” с≥чн≥ м≥с¤ц≥ 1942 року вс≥ прац≥вники легальноњ орган≥зац≥њ в м≥ст≥ —талино ≥ районах були викликан≥ в гестапо, де њм було запропоновано залишити меж≥ —тал≥нськоњ област≥. „астина цих прац≥вник≥в з'¤вилос¤ ≥ п≥сл¤ 8-ми денного домашнього арешту њм надали право на проњзд на свою –од≥ну. Ќевелика група, за вказ≥вкою н≥бито Ѕолгарського, була залишена тут на нелегальному становищ≥, до складу ¤коњ входили: “имощук, „айко, —вичн¤ й ≥нш≥, котрих ¤ не знаю. јвтоб≥ограф≥чн≥ дан≥ “имощука, „айко ≥ —вични мен≥ нев≥дом≥, це ≥мпортован≥ люди центром ”Ќѕ ≥з √аличини, з ≥нших нелегальних орган≥зац≥й дл¤ роботи в ƒонбас≥. ѕ≥сл¤ цього ¤ приблизно до травн¤ м≥с¤ц¤ втратив з ними зв'¤зок.

” травн≥ м≥с¤ц≥ 1942 року, до мене з'¤вивс¤ хтось —вечинский ≤ван ѕавлович.

як ви¤вилос¤, —вечинского ¤ знав по ƒн≥пропетровськов≥ ще в 1924 роц≥, дружина мо¤ училас¤ разом з ним у м≥ст≥ ѕавлоград≥. ÷е обставина в значим≥й мер≥ спри¤ло нашому зближенню. як ви¤вилос¤, —вечинский не знав Ѕолгарського ≥ про проведенн¤ њм роботи в м. —талино, а був зв'¤заний т≥льки з украњнськими нац≥онал≥стами, що працювали в пол≥ц≥њ, про ¤к≥ до цього ¤ н≥чого, ¤к про члени ”Ќѕ, не знав ≥ пр≥звищ, а також ≥нших даних про них добути так, ≥ не зум≥в.

« травн¤ 1942 року мо¤ робота з украњнськими нац≥онал≥стами проходила через —вечинского.

¬ одн≥й з бес≥д —вичинский мен≥ розпов≥в, що з листопаду 1941 року, ≥з групою украњнських нац≥онал≥ст≥в посилено працював по набор≥ кадр≥в на кер≥вн≥ посади в агроуправление (у ц≥й систем≥ в≥н працював) ≥ займавс¤ практичною  орган≥зац≥Їю УѕросвитыФ по м≥сту —талино, куди п≥дбирав людей, збирав п≥дпису дл¤ проханн¤ затвердити статут ≥ одержанн¤ санкц≥њ на в≥дкритт¤ такоњ. јле ¤кийсь УпорушатьФ (н≥мецьке политучереждение з правами в≥йськового радника), п≥сл¤ дротика, створенн¤ УѕросвитыФ у м≥ст≥ —талино не дозволив.

ƒов≥давшись в≥д —вечинского про його права в ”Ќѕ перед ним ¤ поставив своњ вимоги, на основ≥ ¤ких ¤ буду УактивнимФ членом орган≥зац≥њ. ÷≥ вимоги зводилис¤ до наступного:

1.      ”крањнський народ, н≥бито, ≥ так, мол, проти –ад¤нськоњ влади ≥ не вимагаЇ проти –ад¤нськоњ аг≥тац≥њ.

2.      ќсновна наша задача, це роз'¤сненн¤ задач н≥мецьких окупант≥в, що на даному етап≥ Ї ворогом є1.

3.      ќрган≥зац≥¤ вс≥х антин≥мецьких сил, у незалежност≥ в≥д њхньоњ нац≥ональност≥, за умови, що вони поважають украњнську нац≥ю ≥ п≥дн≥мають њњ задач≥, ≥ орган≥зац≥¤ збройна пручаЇтьс¤ проти н≥мц≥в.

ћоњ тези обговорювалис¤ нелегальними прац≥вниками, членами бойовоњ групи ≥ ¤ знайшов у них, ¤ б сказав, сховану п≥дтримку. « бойовоњ групи мен≥ в≥дом≥: “имощук ≥ „айко. “еза —вечинского, що головна небезпека Ц –ад¤нська влада, був в≥дхилений членами бойовоњ групи украњнських нац≥онал≥ст≥в.

ѕочинаючи з травн¤ 1942 року, ¤ був у курс≥ вс≥х заход≥в украњнських нац≥онал≥ст≥в по м≥сту —талино ≥ де¤ких район≥в стал≥нськоњ област≥. «наючи про ≥снуванн¤ сильноњ групи украњнських нац≥онал≥ст≥в м≥ст≥ ћар≥уполю, що очолювалас¤ √етьманецем, другим кер≥вником п≥сл¤ —тасюка.

 ер≥вником √орловской, √ришинской ≥ ћар≥упольськоњ груп ”Ќѕ установити мене не удалос¤.

ћен≥ в≥домо в≥д —вечинского, що аналог≥чн≥ ”Ќѕ добре орган≥зован≥ й активно д≥юч≥ вже до травн¤ м≥с¤цев≥ 1942 року, зм≥нилис¤ в ќльгинском ≥ —елидовском районах.

ѕриблизно в травн≥ м≥с¤ц≥ 1942 року, ¤ дов≥давс¤ в≥д —вичевского ≥ про те, що при кожн≥й груп≥ ”Ќѕ  у вищезгаданих районах, вже орган≥зован≥ УбойовикиФ (так називан≥ бойов≥ групи), ≥з задач≥ нелегального характеру роботи, а саме: поширенн¤ ≥ доставка л≥тератури, п≥дготовка в≥йськових кадр≥в, нагромадженн¤ зброњ, зд≥йсненн¤ в м≥ру потреби бойових д≥й аж до ≥ндив≥дуального терору й орган≥зац≥њ саботажу ≥ шк≥дництва.

„лен≥в ≥ кер≥вник≥в бойових груп у районах област≥ й у самому м≥ст≥ —талино, за вин¤тком вищезгаданих трьох бойовик≥в Ц „айко, “имощук ≥ ѕередерий ¤ н≥кого не знав, тому що кер≥вники ”ѕѕ њх добре консп≥рували в≥д кого б те н≥ було.

ѕро практичну д≥¤льн≥сть бойовик≥в мен≥ н≥чого не в≥домо, не дивл¤чись на вс≥ моњ прагненн¤, хоча б дещо дов≥датис¤ про них докладн≥ше.

” червн≥ 1942 року, у м≥ст≥ —талино на квартир≥ зав. аг≥тац≥йним в≥дд≥лом агроуправлени¤  уликом (вињхав у  рив≥й –≥г), в≥дбулас¤ зустр≥ч ћар≥упольських кер≥вник≥в з кер≥вниками в м. —талино. Ќа ц≥й зустр≥ч≥ були присутн≥:  улик, —тасюк, √етьманец, ∆орновий ≥ р¤д прац≥вник≥в з агроуправлени¤, ¤ких ¤ знаю т≥льки в особу. Ќа ц≥й зустр≥ч≥ член украњнськоњ бойовоњ групи „айко, виступав з≥ спогадами про перш≥ зустр≥ч≥ з ћариупольцами ≥ про те, ¤к вони бо¤лис¤ за¤ви, що украњнц≥ Ї ≥ будуть ворогами пол≥тики, що проводитьс¤ н≥мц¤ми.

Ќадал≥ у своЇму виступ≥, в≥н п≥дкреслив, що в орган≥зац≥њ ”Ќѕ м. —талино найшовс¤ т≥льки одна людина це, пан √оловатий ¤кий зрозум≥в задач≥ н≥мецьких окупант≥в стосовно ”крањни. Ќаша задача бороти ≥з сильним ворогом, а сильним на даному етап≥ Ї н≥мц≥.

« ц≥Їњ зустр≥ч≥ ¤ став ще б≥льш дов≥реною особою кер≥вництва украњнського бойового центра. ѕ≥сл¤ цього мен≥ доручалос¤ поширювати лист≥вки, журнали ≥ газети. —еред журнал≥в були: У¬истиФ, У≤де¤ ≥ „ин Ф,газета У¬≥льна ”крањнаФ. ¬сю одержувану л≥тературу ¤ давав на перегл¤д Ўимко ≈. ћ., з ¤ким ¤ радив про доц≥льн≥сть њхнього поширенн¤. „астина лист≥вок ≥ газет, спр¤мованих проти н≥мецьких окупант≥в, мною були розклеЇн≥ ≥ розкидан≥ по м≥сту —талино. ” частин≥ лист≥вок ¤ затирав не потр≥бне (за своњм розсудом) ≥ теж поширював. ¬с≥ ≥нш≥ лист≥вки, у тому числ≥ по к≥лька екземпл¤р≥в з розповсюджених збер≥галис¤ мною в лаборатор≥њ професора Ќикольского.

« моЇњ групи з≥ зм≥стом цих лист≥вок знайомилис¤ Ўимер, ≤ваненко ≥ частково професор ¬ойнар, з ¤ким ¤ мав ≥нш≥ мети (на жаль, лист≥вки газети ≥ журнали загинули в лаборатор≥њ професора Ќикольского при пожеж≥). „астина лист≥вок п≥сл¤ арешту професора Ќикольского була вилучена з каб≥нету його сп≥вроб≥тником Ц асистентом  лочко, (¤кий знаходитьс¤ в даний час у м≥ст≥ —талино), по моЇму проханню через „уйко й ≤ваненко. ѕро професора ¬ойнар ≥ „уйко мною буде написано окремо.

 р≥м цього в липн≥ м≥с¤ц≥ 1942 р. мен≥ було доручено орган≥зувати групу украњнських нац≥онал≥ст≥в на —тал≥нському металург≥йному завод≥. ƒл¤ ц≥Їњ мети ¤ обрав √ладкого, заступника головного ≥нженера, запеклого украњнського нац≥онал≥ста, в≥рн≥ше √ладкий з початку приходу н≥мецьких в≥йськ був активним захисником н≥мецькоњ окупац≥њ ≥, м≥ж ≥ншим, захисником Усамост≥йноњ ”крањниФ. ѕоводженн¤ н≥мц≥в у в≥дношенн≥ ≥нженерно техн≥чного персоналу й ≥н. довели до св≥домост≥ √ладкого, що н≥мц≥ у вс¤кому раз≥ не наш≥ союзники. ÷е коливанн¤ ¤ постаравс¤ використовувати дл¤ своњх ц≥лей. ћною √ладкому були дан≥ лист≥вки, журнали ≥ газети украњнського центра. ѕ≥сл¤ довгих коливань ≥ ≥ндив≥дуальноњ обробки, приблизно з березн¤ м≥с¤ц¤ 1943 р. мен≥ удалос¤ схилити √ладкого на необх≥дн≥сть орган≥зац≥њ шк≥дництва н≥мц¤м на —тал≥нському металург≥йному завод≥ п≥д гаслом УЌ≥мц≥ ≥ –ади - вороги ”крањниФ, ≥накше б залучити його дл¤ шк≥дництва проти н≥мц≥в було не можна. ” цю роботу √ладкий уключивс¤ досить активно. Ўк≥дницькою роботою √ладкого ¤ намагавс¤ керувати особисто. ÷е мен≥ удалос¤ проводити до червн¤ м≥с¤ц¤ 1943 р., про що ¤ писав ран≥ш у розд≥л≥ створених мною кадр≥в диверсант≥в.

” червн≥ м≥с¤ц≥ 1943 р. —вечинский за розпор¤дженн¤м, украњнського центра, перейшов на нелегальне становище ≥ вињхав у м≥сто ћел≥тополь. —воњм заступником призначив мене.

„исла 10 липн¤ ц.р. до мене в лаборатор≥ю з'¤вивс¤ член кер≥вництва бойовоњ групи украњнських нац≥онал≥ст≥в хтось ѕередерий ≥з пропозиц≥ю створити обласний центр ≥ з проханн¤м Упознайомити мене з √ладкимФ. ÷е проханн¤ ¤ виконав, в≥н познайомивс¤ з √ладким ≥ порадивши з мною √ладкий був призначений кер≥вником обласноњ орган≥зац≥њ, а ¤ його пом≥чником.

ѕриблизно з I VIII. 1943 року ¤ к≥лька раз≥в сп≥лкувавс¤ з √ладким ≥ кер≥вником центра ѕередерием. Ќа цих нарадах кер≥вник центра ≥нформував нас про задач≥ украњнськоњ нац≥ональноњ парт≥њ ≥ про нашу роботу. ћети нашого центра (не бойового) ѕередерий говорив повинний бути наступн≥

1.                       ќрган≥зувати матер≥альну допомогу бойовим групам, що складаютьс¤ з молод≥, про м≥сц¤ перебуванн¤ ¤ких в≥н завз¤то н≥чого не хот≥в говорити. «б≥р засоб≥в у нац≥ональний фонд оборони.  ожен член бойовоњ групи одержуЇ на м≥с¤ць 3000 карбованц≥в, але цього не досить ≥ фонд цей складаЇтьс¤ з добров≥льних пожертвувань украњнц≥в в основному √аличин≥, а тут також його необх≥дно створити.

2.                       Ќаш центр повинний був забезпечити передрук лист≥вок, отриманих в≥д центрального органа УѕроводуФ ≥ кер≥вником ¤кого Ї хтось –убан, про ¤ке мен≥ н≥чого не в≥домо, за вин¤тком того, що його вважають заступником Ѕандери.

3.                       ћи повинн≥ були дати об≥ц¤нка бойовому центров≥, що ми чесно будемо виконувати завданн¤ УѕроводуФ ≥, що у випадку зради ми п≥дл¤гаЇмо орган≥зац≥йному судов≥, тобто ¤к зрадник≥в украњнського народу Ц розстр≥лов≥.

ѕрограма наших д≥й в орган≥зац≥йн≥й ≥ аг≥тац≥йн≥й робот≥, по письмовому й усному наказ≥ ѕередери¤ зводилас¤ до наступного

1.                       ћи, украњнськ≥ нац≥онал≥сти, боремо проти н≥мц≥в, –ад, пол¤к≥в ≥ з ус≥ма ворогами украњнськоњ в≥льноњ республ≥ки У¬≥льна ”крањнаФ

2.                       Ќашими потенц≥йними союзниками Ї јнгл≥¤ й јмерика, що не зац≥кавлен≥ в зм≥цненн≥ У–ос≥йського ведмед¤Ф. « јнгл≥Їю й јмерикою в нас маЇтьс¤ домовлен≥сть, зокрема в  анад≥ маютьс¤ л≥тн≥ командн≥ школи, що готують кадри дл¤ майбутньоњ украњнськоњ арм≥њ.

3.                       «а ƒн≥пром нами орган≥зована украњнська повстанська арм≥¤, що боре з рад¤нським партизанами ≥ н≥мц¤ми. «адача центра (нашого) направл¤ти вс≥х украњнц≥в, що направл¤ютьс¤ н≥мц¤ми в Ќ≥меччину Ц за ƒн≥про.

4.                       –¤д ≥нших задач, ¤к≥ не можна описати в цьому пов≥домленн≥, через њх не принципов≥сть. ’арактерно, що ѕередерий у ц≥й розмов≥ пов≥домив нам, що Уѕров≥дФ маЇ гарний зв'¤зок ≥з сербськими, б≥лоруськими ≥ чорногорськими партизанами ≥ розвертаЇ роботу з налагодженн¤ зв'¤зк≥в у м≥жнародному масштаб≥.

„исла I. IX 1943р. до мене ¤ вивс¤ член кер≥вництва ≥ запропонував мен≥ вињхати в  рив≥й –≥г. ѕраво на проњзд ¤ можу одержати в √ладкого (вињхати з ним) або по ≥ндив≥дуальному дозвол≥.

”  ривому –оз≥ ¤ повинний зд≥йснити зустр≥ч у такий спос≥б: б≥л¤ держбанку в сквер≥ ¤ повинний з'¤витис¤ з газетою Уƒонецький в≥сникФ у 4-5 годин вечора, де до мене повинний п≥д≥йти людина ≥ запитати: У¬и з ƒонбасу?Ф на, що ¤ повинний в≥дпов≥сти: У¤ з  амчаткиФ. ѕ≥сл¤ наступноњ в≥дпов≥д≥ мен≥ повинн≥ в≥дпов≥сти, що Уми сп≥вчуваЇмо ¬амФ. ѕ≥сл¤ цього ¤ маю право говорити в≥дверто з особою, що зустр≥ла мене

ѕро закладен≥ осередки ”Ќѕ у районах —тал≥нськоњ област≥ ≥ членах ”Ќѕ, особливо кер≥вному склад≥ мен≥ б≥льше н≥чого нев≥домо.